Page 19 - Музей, який потрібен світові

Микола Костянтинович Реріх Олена Іванівна Реріх

(1874–1947) — великий російський художник, (1879–1955) — видатний російський
учений, мислитель, мандрівник і громадський мислитель, глибокий знавець філософії
діяч зі світовим ім’ям. У його творчому доробку Сходу, письменник, громадський діяч, вірний
понад 7 тис. живописних і графічних творів сподвижник свого чоловіка Миколи Реріха.
і близько 30‑ти книг, куди увійшли літературно‑ Народившись у Петербурзі (Росія), ця видатна
філософські твори. Він є ініціатором Пакту донька Росії закінчила своє життя в Калімпонзі
Реріха — першого міжнародного договору (Індія), оскільки так само, як і її чоловік,
про безумовний захист культурних цінностей не отримала до кінця своїх днів дозвіл
у мирний час і під час збройних конфліктів, повернутися на Батьківщину. Її перу належать
який був підписаний у Вашинґтоні (США) книги: «Основи буддизму», що розкривають
1935 року. Пакт Реріха став основою фундаментальні філософські поняття вчення
сучасної міжнародно‑правової системи Будди; «Криптограми Сходу», присвячені
захисту культурних цінностей. У 1930‑х рр. легендам про духовних Учителів людства;
Реріх став засновником міжнародного руху нарис «Святий Сергій Радонезький» про
на захист культурних цінностей під Прапором одного з найбільш шанованих руських святих.
Миру, який він називав Червоним Хрестом Залишила величезну епістолярну спадщину.
Культури. Провів найбільшу в ХХ столітті наукову Центрально‑ Азійську Олена і Микола Реріхи, спільно з Учителями Сходу, створили філософську
експедицію (1924–1928). Заснував Гімалайський інститут наукових досліджень систему Живої Етики. Ця філософська система, створена російською
«Урусваті» в Індії (долина Кулу, Наґґар). Реріх гаряче любив свою Батьківщину мовою, є невіддільною частиною того періоду розквіту російської культури
і до останніх днів прагнув повернутися в Росію (тоді СРСР), але не отримав (кінець XIX — початок XX століття), що відомий як Срібна доба. Жива Етика
дозволу радянської влади. Від 1928 року і до кінця своїх днів він прожив в Індії, пронизувала всі аспекти творчої діяльності Миколи і Олени Реріхів, будучи
яка стала для нього другою Батьківщиною. Близька дружба пов’язувала сім’ю їхньою основою. Це стосується і їхніх синів.
Миколи Реріха із сім’єю Джавахарлала Неру.

Юрій Миколайович Реріх Святослав Миколайович Реріх
(1904–1993) — видатний художник, мислитель,
(1902–1960) — видатний індолог, тибетолог, учений‑ натураліст, громадський діяч, молодший
монголознавець, буддолог ХХ століття, син М.К. та О.І. Реріхів. У його творчому доробку
старший син М.К. та О.І. Реріхів. Залишив понад 5 тис. живописних творів. Він прожив
десятки наукових праць, які зробили значну частину життя в Індії, де закінчив
величезний внесок у розвиток низки
галузей сучасної орієнталістики та у справі (у Банґалорі) свій земний шлях. Святослав Реріх
був великим сином Росії та громадянином Індії.
зближення народів і культур Заходу і Сходу. Заснував у Банґалорі (Індія) 1962 року дитячу
Він єдиний з родини Реріхів повернувся школу на основі ідей індійського філософа
в Радянський Союз 1957 року, де прийняв Ауробіндо Ґхоша, де велика увага приділяється
радянське громадянство і став керівником
сектору філософії і релігії Сходу в Інституті художньому вихованню. С.М.Рерих був
і досі залишається почесним президентом
сходознавства Академії наук СРСР. Він пішов створеного за його ініціативи Міжнародного
з життя несподівано 1960 року, в Москві.
Центру Реріхів.

18 19