Page 28 - Музей, який потрібен світові
P. 28
Важливою подією XX століття став Пакт Реріха — Договір про охорону
художніх і наукових закладів та історичних пам’яток, ініціатором якого став
М. К. Реріх. Будучи юристом, М. К. Реріх прагнув закріпити у свідомості людей
необхідність, насамперед, юридичного захисту культурних об’єктів, оскільки
був глибоко переконаний, що культурне надбання перебуває поза часом,
поза межами держав і належить усьому людству. Створений документ був
спрямований на захист культурних цінностей різних народів, волі меценатів
і дарувальників, а також авторських прав творців і геніїв. У результаті великої
юридичної та громадської роботи М. К. Реріха та його однодумців Пакт Реріха
був підписаний у Вашинґтоні 1935 року двадцять одною країною Північної
та Південної Америк. Країни, що підписали цей Договір, зобов’язувалися
охороняти об’єкти культури, надаючи їм заступництво і повагу під час воєнних
конфліктів і в мирний час.
Цей документ, насамперед, вирізняє високий гуманістичний зміст, оскільки
в ньому утверджується ідея пріоритету культури в житті суспільства. У Пакті
Реріха відображені такі принципи захисту культурних цінностей, як їхня
безумовна недоторканність, складання в мирний час переліку культурних
цінностей та їхнє позначення спеціальним знаком та інші. Ці принципи сприяють
успішному міждержавному співробітництву в сфері захисту культурного
ПРО ПАКТ РЕРІХА надбання, і вони знайшли своє втілення в другій половині ХХ століття
в принципах роботи ЮНЕСКО. Пакт Реріха можна без сумніву назвати видатною
громадською ініціативою XX століття, оскільки він був підтриманий широким
днією з важливих умов розвитку будь‑якого суспільства була і залишається загалом, інтелігенцією та державними діячами.
О Культура, як середовище, в якому народжуються нові ідеї, що розширюють Тепер зросло значення і актуальність Пакту Реріха, оскільки у світі
духовний горизонт і формують новий світогляд, що дають імпульси для розвитку
внутрішньої культури людини і, як наслідок, розквіту державності та добробуту не припиняється руйнування культурних цінностей і у воєнний, і в мирний час.
Яскравим прикладом цього є руйнування унікального громадського Музею імені
країни загалом.
М. К. Реріха Міжнародного Центру Реріхів, який створив С. М. Реріх і який володів
Микола Костянтинович Реріх і члени його сім’ї залишили величезну культурну найбільшою у світі колекцією картин і рисунків М.К. і С. М. Реріхів, безцінним
спадщину. Вона містить у собі нові філософські, наукові, культурологічні архівом, бібліотекою родини Реріхів та іншими раритетними колекціями.
та мистецькі сенси, такі важливі для розвитку громадянських і правових
цінностей. М. К. Реріх вніс свою лепту в скарбницю світової культури і науки. Він
був обраний почесним і дійсним членом понад ста відомих у світі інститутів,
академій, наукових корпорацій і культурних установ. Картини його пензля
перебувають у багатьох музеях світу та приватних колекціях.
Святослав Миколайович Реріх передав за заповітом батьків на батьківщину
в Росію частину спадщини Реріхів для розміщення в громадському музеї,
який мав стати музейоном, осередком культурного розвитку і просвіти.
Зміни 90‑х років XX століття в Росії зробили можливою успішну реалізацію
ініціативи С. М. Реріха. Громадський музей імені М. К. Реріха в Москві став
яскравим прикладом формування громадської форми культури та побудови
громадянського суспільства в Росії.
28 29
