Рекомендувати Урядам американських держав, які ще не підписали Пакт Реріха, ініціатором якого виступив Музей Реріха у Сполучених Штатах, приєднатися до цього Пакту, спрямованого на всесвітнє визнання стягу, малюнок якого широко відомий, з метою забезпечення охорони на випадок загрози всіх пам’яток, що складають культурну спадщину народів і які перебувають як у державній, так і в приватній власності.
Доповідь спеціального комітету правління
Панамериканського союзу по Пакту
Реріха,
ухвалений правлінням 4 квітня 1934 року
Комітет, який підготував за дорученням Правління доповідь про заходи, які можуть бути прийняті Панамериканським союзом з метою сприяння здійсненню ідеїї, що від самогопочаткувисловив професор Микола Реріх і виклав у Пакті про охорону художніх і наукових закладів та історичних пам’яток, прийняти яку рекомендувалосядержавам Америки на Сьомій міжнародній конференції американських держав, має честь повідомити наступне:
Виходячи з основоположних принципів, закладених у документі, що початковозапропонував професор Реріх, як всесвітньому пакті, Комітет виклав їх у формі проекту міжамериканського договору, який пропонується на розгляд Правління.
Комітет рекомендує Урядам-членам Союзу надати своїм представникам у Правлінні беззастережніповноваження з підписання цього пакту, яке повинно відбутися 14 квітня 1935 р. чи у раніший термін, який може призначити Правління, якщо всі його члени отримають беззастережні повноваження до 14 квітня 1935 року. Після 14 квітня 1935 р. пакт буде відкритим для приєднання решти держав.
Високі договірні Сторони, у прагненні надати офіційної форми положенням Резолюції, ухваленої 16 грудня 1933 р. всіми державами, представленими на Сьомій міжнародній конференції американських держав у Монтевідео, яка рекомендувала “Урядам американських держав, які ще не підписали Пакт Реріха”, ініціатором якого виступив Музей Реріха в Сполучених Штатах, приєднатися до цього Пакту, спрямованого на всесвітнє визнання стягу, малюнок якого вже добре відомий, з метою забезпечення охорони у випадку загрози всім пам’яткам, що складають культурну спадщину народів і які перебувають як у державній, так і в приватній власності, ухвалили рішення укласти відповідний договір з метою забезпечення поваги й охорони культурних цінностей у воєнний та мирний час і домовилися про наступне:
Історичні пам’ятки, музеї, наукові, художні, освітні та культурні заклади вважаються нейтральними і як такі користуються повагою та заступництвом воюючих сторін.
Такою ж повагою та заступництвом користуються співпробітники вищеназваних закладів.
Така ж повага та заступництво поширюється на історичні пам’ятки, музеї, наукові, художні, освітні та культурні заклади як під час війни, так і в мирний час.
Нейтралітет, заступництво і повага, яке повинні надаватися пам’яткам та закладам, згаданим у попередній статті, визнаються на всіх територіях як об’єкти суверенітету кожної держави, які підписалися і приєдналися, незалежно від державної належності вказаних пам’яток та закладів. Відповідні Уряди згідні розпочати необхідні заходи у сфері внутрішнього законодавства своїх країн для забезпечення такого заступництва й поваги.
Для позначення пам’яток та закладів, вказаних у статті І, може бути використаний розпізнавальний стяг (червоне коло з трьома кружальцями в середині на білому тлі) відповідно до зразка, який додається до даного договору.
Уряди держав, які підписали даний договір і приєдналися до нього, одночасно з підписанням договору чи приєднанням до нього, скеровують у Панамериканський союз перелік пам’яток та закладів, на які бажано розповсюдити заступництво, передбачене даним договором.
При повідомленні Урядів про сторони, які підписалися й приєдналися до нього, Панамериканський союз скеровує їм перелік пам’яток та закладів, згаданих у даній статті, а також інформує інші Уряди про будь-які зміни у вказаному переліку.
Пам’ятки та заклади, вказані у статті І, перестають користуватися привілеями, передбаченими у даному договорі, у випадку їх використання з військовою метою.
Держави, що не підписали даний договір на момент його відкриття для підписання, можуть у будь-який час підписати його чи приєднатися до нього.
Документи з приєднання, а також з ратифікації чи денонсації даного договору, зберігаються у Панамериканському союзі, який повідомляє про їх отримання інші держави, які підписали даний договір чи приєдналися до нього.
Даний договір може бути денонсований у будь-який час будь-якою з держав, які підписалися чи приєдналися до нього, при цьому денонсація набирає чинності через три місяці після повідомлення про неї інших держав, які підписали даний договір чи приєдналися до нього.
У ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЧОГО, Повноважні представники, які нижче підписалися, пред’явивши свої належним чином оформлені беззастережні повноваження , підписали даний договір від імені своїх урядів і закріпили його своїми печатками в дати, вказані навпроти їхніх підписів.
